Відпускай і дихай

За вікном - осінній вечір з м’яким обліпиховим світлом ліхтарів і жовтневою прохолодою. Сиджу на м’яких подушках у притишеному світлі кімнати. Вдихаю запах розпеченого воску і гріюся трав’яним чаєм.  Навколо люди повільно вмощуються на свої місця: через хвилину почнеться сеанс медитації. Я серйозно готуюсь до клінінгу думок: обіцяю собі, що цього разу без відволікань.  Медитація – у недуманні про буденне і мінливе. Коли «дивишся» на своє дихання і відчуваєш, як кожне слово, зашифроване санскритом , проникає у твої чакри і «чарівним бальзамом» загоює твоє наболіле. Все інше почекає . З-о-с-е-р-е-д-и-т-и-с-ь. Вдих-видих.


Чую акорди гітари з написом GAURANGA -«золототілий».

«Золота гітара, золоті струни, золота музика – яка метафоричність» - голос в моїй голові не зупинити.

Ом-харі-ом – це вже співаю вголос разом з іншими.

«Хм, треба сказати всім, хто хотів затягнути мене в караоке, що співаю я лиш на медитаціях. Хай приходять»

Ом-харі-ом – перебиваю свої думки.

«Зосередься, слідкуй за диханням, відчуй,  як позитивна енергія наповнює твоє тіло»

Ом-харі-ом – добре.

«Щось тут холодно-де там мій плед»

Ом-харі-ом – концентруюсь.

«От і літо пройшло, знову вдягатись а-ля пінгвін. А теплий шарф не купила»

СТОП! Вдих-видих.

Весела мантра-паті: неперебійний потік думок на фоні санскритських текстів. Згадала книжку «Їсти, молитися, кохати».  Довгий час у героїні медитації проходили, як моя: холодно, жарко, незручно, там пташка, там комашка – ніякої концентрації.

Я подивилась навколо: може, медитація – це щось більше, ніж повтор мантри. Затишок простих речей,  як свічки й акорди гітари. Усміхнені люди поруч – кожен незнайомий, і кожен друг. Позитивна енергія і тягучий післяспокій – хай і не відразу. Хай зі 108 повтором Ом.

 У чорнильно-темному повітрі за вікном шурхотить опале листя.

 В-і-д-п-у-с-к-а-й. Вдих-видих.