Oh my words!

Найважче придумувати початок історії і її назву: так щоб привернути увагу й зацікавити – все за законами реклами. Дивлячись на чистий аркуш з мигаючою рискою, подумала, що назвати можна не тільки конкретний об ` єкт в житті, але й саме життя: якщо вже традиційно розглядаємо його як книгу, то всі добротні екземпляри, окрім неймінгу, дбайливо поділені на розділи зі своїми іменами-підказками. То чого життя повинно бути одним суцільним текстом?!  Мій підпункт останніх днів пройшов під хештегом # іспит_челлендж і входив у розділ «Студентство.версія 1.0» (бо 5 курс ніхто не скасовував). Так от, борючись зі сном, кипами зошитів-конспектів і файлів-документів, в одному з них знайшла свого листа півторарічної давності. (Я уточнила, що це був лист до себе? ) Пам ` ять пошурхотіла процесором й видала картинку з пари-тренінгу, де ми писали отакі листи подяки за нещодавні досягнення у житті. Згадалось, як ніяково тоді було зібратись з думками: що за акт егоїзму й себелюбства - писат...

    Кажуть, одноманітна, механічна й нудна робота активує творче мислення. Так моя подруга - інженер придумала назви до серії «книг» присвячених написанню диплому. Одна лише «Логістика травневих ночей» чого варта. Але коли ти гуманітарій й апріорі мислиш образами-метафорами, то вхопити ідею за хвоста буває дуже складно. Тому інспірацію вирішила шукати у переповненому нею світі арту.  Насичені подіями-враженнями дні, сонячні прогулянки, концерти-фестивалі і кіно – це те чим дихає повсякденний живий світ і те, що просто повинно навіювати музу! Хотіла написати про Шопена і його фортепіанні шедеври як аналог індійських мантрів, бо під них так само добре медитується в притьмяненому світлі концертних канделябрів. І ти горнешся в того музичного пледа, так ніби сидиш на кухні Шопена і справляєш з ним тет-а-тети на ламаній польській.  А ще мене завжди тягне на філософські тезиси-роздуми після мистецьких виставок, бо перебуваю в намаганні зрозуміти сучасне мистецтво. О...