Oh my words!

Колись давно в древньому-древньому Китаї найгіршою образою ворогові було побажання «жити в епоху змін». Оскільки китайська і взагалі східна цивілізація культивується як колодязь мудрості, напевно з тих-таки часів люди по всьому світу бажають жити стабільністю!  Забулися часи імператорів династії Мін і Чжоу, і всюдисуще « made in China » давно не асоціюється із мудрістю й величчю, однак саме завдяки змінам, а не статиці наше прогресивне ХХІ століття відрізняється від часів Конфуція. То чи так погано живеться в епоху змін? Чи так погано живеться в епоху змін власного життя? От так одного дощового зимового ранку під пісню Мумій Троля «С чистого листа» я насолоджувалась першою кавою в статусі « unemployed » і намагалась описати свої внутрішні відчуття:перехід від стабільності до змін.  Хоч прийнято розділяти роботу й особисте життя, в мене в голові виникла саме така паралель. Звільнитися з роботи – це те саме, що порвати стосунки, які вже давно не мали в собі нічог...

Увага! Зараз прозвучить дуже важливе питання, яке щороку в цю пору не дає людям спокою: "Що ви робите у Валентинів день?" (Я вже просто уявляю цей вираз на вашому обличчі!) Скільки років 14 лютого оголосили Днем закоханих, скільки йдуть суперечки: добре це чи погано. Одні кажуть, що все це вигадки маркетологів (привіт, колеги) і ні до чого всі ці муркання-сердечка-квіти-зізнання-100500 пропозицій руки й серця в усіх куточках світу; інші - згадують про день душевно хворих і статистику самогубств від самотності й нікому-не-потрібності; ну а більшість (більшість же?) запасається сердечками-відкритками і чекає апогею любові (апогею-чи?) в очікуванні див (просто тобі новорічна історія на любовний лад). Особисто мені підіймає посірілий вкінці зими настрій ця метушня: чоловіки окуповують ювелірні салони (і хай лиш подивляться в сторону сережок чи підвісок!), бронюють столик в найкращому ресторані (тішить, що цих «найкращих» вдосталь по всьому місту) і готують що...