Вихідні з Ю.
Не знаю, як так сталось, що блог, нотатки і письменницькі амбіції зникли з мого життя на довгі тижні: нова робота, на якій пишу щодня, катастрофічна нестача часу, сил і ще з десяток причин «чому» замість такого необхідного «а чому б ні». Тож в цей дощовий напівлінивий день я нарешті вирішила розворушити це письменницьке затишшя! В роздумах про те, що написати, думки завжди повертали мене до важливої події, точніше до чудових ще літніх вихідних, коли я вперше приміряла роль екскурсовода в такому вже рідному місті. Так, сьогодні я писатиму про небанальний Київ, який крок за кроком відкривався перед моєю подругою з Рівного. Вкотре переконуюсь, що найкращі події трапляються спонтанно: у четвер я запросила Юлю в гості, яка, між іншим ще не розпакувала валіз після моря, і, вже звикла до моїх раптових ідей, швидко взяла квитка й так само швидко опинилась в мене у п`ятницю ввечері. Більше того, синоптики обіцяли (і на диво не збрехали) ідеальну погоду для променаду – тепле сонце пізнього се...