Стабільна нестабільність

Колись давно в древньому-древньому Китаї найгіршою образою ворогові було побажання «жити в епоху змін». Оскільки китайська і взагалі східна цивілізація культивується як колодязь мудрості, напевно з тих-таки часів люди по всьому світу бажають жити стабільністю! 

Забулися часи імператорів династії Мін і Чжоу, і всюдисуще «made in China» давно не асоціюється із мудрістю й величчю, однак саме завдяки змінам, а не статиці наше прогресивне ХХІ століття відрізняється від часів Конфуція. То чи так погано живеться в епоху змін? Чи так погано живеться в епоху змін власного життя?

От так одного дощового зимового ранку під пісню Мумій Троля «С чистого листа» я насолоджувалась першою кавою в статусі «unemployed» і намагалась описати свої внутрішні відчуття:перехід від стабільності до змін. 

Хоч прийнято розділяти роботу й особисте життя, в мене в голові виникла саме така паралель. Звільнитися з роботи – це те саме, що порвати стосунки, які вже давно не мали в собі нічого «живого». Це як скинути тягар обману - в першу чергу самого себе, відкинути всі доводи мозкових звивин, які чогось ЗА стабільність, переступити через страх невідомості, жаль і всі інші пастки розуму і просто зробити те, що треба саме зараз і саме тобі!

Потім будеш думати, що треба знову відправлятись на тривалі пошуки когось/чогось кращого, потім буде одвічна фраза «знову сама на День Валентина», потім буде все інше, але перші кілька тижнів  відчуття полегшення, ейфорії, ніби вирвався з тунелю, знайшов ключі від з кімнати, яка на тебе давить з усіх стін, розв`язав собі руки від ланцюгів з «треба» чи «не можна» і нарешті глибоко вдихаєш легенями омріяну свободу – саме те, чого так не вистачало твоєму трохи посірілому життю під грифом «стабільність».

Коли знаходишся у перехідному або «підвішеному» стані стає трохи страшно – перед невідомістю, невпевненістю і відсутністю чітких координат на життєвій карті.

Але так само це час, коли можна подивитись збоку на те, що ти робиш, і зрозуміти, куди рухатись далі і просто відпочити, зібрати в собі енергію й натхнення для наступної сходинки, а може й стрибка! Бо так важливо в житті робити паузи, а для цього не обов`язково відправлятись в Індію й жити відлюдником в ашрамах. 

Як недавно сказала моя подружка: "Что толку ехать в Тибет, если Тибет повсюду, если ты сам себе Тибет."

О`Генрі в одній зі своїх новел написав: "Справа не в дорозі, яку ми вибираємо, справа в тому, що всередині нас заставило вибрати саме її".

Ніхто ж не підкаже правильну дорогу, але та, яку ти вибрав, уже правильна - бо твоя! На ній може бути сотня змін і десятки днів стабільності, підвішений стан і час активних дій.

Напевно така і моя дорога - стабільна нестабільність.

Пора у свій Тибет…